Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L / 60)

Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L / 60)



We are searching data for your request:

Forums and discussions:
Manuals and reference books:
Data from registers:
Wait the end of the search in all databases.
Upon completion, a link will appear to access the found materials.

Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L / 60)

O Panzerkampfwagen III Ausf J (5cm KwK39 L / 60) foi produzido depois que Hitler insistiu no uso de uma arma mais longa no Panzer III. Apesar de ter emitido este pedido após a queda da França, a tiragem inicial de produção do Ausf J usou o 5cm KwK L / 42 introduzido em modelos anteriores do Panzer III. Dizem que Hitler viu esses Panzer III de cano curto durante um desfile e insistiu no uso de uma arma mais longa.

Exceto pela troca de arma, as duas versões do Ausf J eram idênticas. Os projéteis maiores disparados pelo L / 60 significaram que o número transportado caiu de 99 para 84. Várias das máquinas mais antigas foram convertidas para transportar a nova arma.

O Ausf J (5cm KwK39 L / 60) teve um bom desempenho contra tanques britânicos e americanos no norte da África, mas teve menos sucesso contra os soviéticos T-34s e KV-1s, que carregavam um canhão de 7,62 mm. Mesmo o canhão longo de 5 cm estava se tornando ineficaz contra a armadura inimiga mais espessa, mas apesar dos esforços para montar um canhão de 7,5 cm no Panzer III, mais duas versões (o Ausf L e Ausf M) seriam produzidos com o canhão longo de 5 cm.

Nomes
Panzerkampfwagen III Ausf J
Sd Kfz 141/1
8 Serie Zugführerwagen / 8 Serie ZW

Estatísticas
Número produzido: 1.067
Produzido: dezembro de 1941 a julho de 1942
Comprimento: 6,28 m / 20 pés 7 pol.
Largura do casco: 2,95 m / 9 pés 8 pol.
Altura: 2,50 m / 8 pés 2 pol.
Tripulação: 5 (comandante, artilheiro, carregador, motorista, operador de rádio)
Peso: 21,5 toneladas
Motor: Maybach HL120TRM
Velocidade máxima: 40km / h / 24mph
Alcance máximo: 155 km / 96 milhas
Armamento: Um KwK39 L / 60 de 5 cm, mais um MG 34 de 7,92 mm na torre e um na frente da superestrutura

Armaduras

Armaduras

Frente

Lado

Traseira

Superior / Inferior

Torre

30 mm / 1,2 pol.

30 mm / 1,2 pol.

30 mm / 1,2 pol.

10 mm / 0,4 pol.

Superestrutura

50 mm / 2 pol.

30 mm / 1,2 pol.

50 mm / 2 pol.

17 mm / 0,66 pol.

casco

50 mm / 2 pol.

30 mm / 1,2 pol.

50 mm / 2 pol.

16 mm / 0,62 pol.

Mantelete de arma

50 mm / 2 pol.

Favoritar esta página: Delicioso Facebook StumbleUpon


Panzer III

Panzer III é o nome comum de um tanque médio desenvolvido na década de 1930 pela Alemanha e usado extensivamente na Segunda Guerra Mundial. A designação oficial alemã era Panzerkampfwagen III (abreviado PzKpfw III) traduzido como "veículo de batalha blindado". O objetivo era lutar contra outros veículos blindados de combate e servir ao lado da infantaria de apoio ao Panzer IV. No entanto, como os alemães enfrentaram o formidável T-34, armas antitanque mais fortes foram necessárias. Como o Panzer IV tinha um anel de torre maior, o papel foi invertido. O Panzer IV montou uma arma KwK 40 de cano longo de 7,5 cm e engajou-se em batalhas tanque a tanque. O Panzer III tornou-se obsoleto nesta função e para a maioria dos propósitos foi suplantado pelo Panzer IV. A partir de 1942, a última versão do Panzer III montava 7,5 cm KwK 37 L / 24, mais adequado para suporte de infantaria. A produção do Panzer III terminou em 1943. No entanto, o chassi capaz do Panzer III forneceu cascos para o StuG III até o final da guerra.


Testes Eerste

Os testes encontraram os protótipos e o modelo van Daimler-Benz geselecteerd voor verdere ontwikkeling. De eerste drie productieversies, de PzKpfw III Ausf A, PzKpfw III Ausf B en PzKpfw III Ausf C, werden slechts em kleine aantallen gebouwd. Ze verschilden hoofdzakelijk em hun wielophanging. Em setembro de 1939 werd het voertuig formeel in gebruik genomen en kwam de massaproductie op gang

De PzKpfw III werd voor het eerst ingezet tijdens de invasie van Polen. O modelo de Het Volgende era de PzKpfw III Ausf D conheceu dikkere bepantsering en een verbeterde koepel.

Em 1939, werd begonnen conheceu de ontwikkeling van een versie conheceu kanon de 50 mm. Deze versie tinha een sterkere motor en slechts zes loopwielen. De nieuwe versie werd em 1940 em gebruik genomen onder de aanduiding PzKpfw III Ausf F. De volgende versie era de PzKpfw III Ausf G conheceu o motor een nog sterkere. Er werd ook een diepwaadversie ontwikkeld, die conheceu o succes werd ingezet tijdens de invasie van da URSS em 1941. De PzKpfw III Ausf H had bredere rupsbanden en was op een aantal punten ingrijpend verbeterd.

Het 50-mm L / 42 kanon foi lançado no tanque Russische T-34 het hoofd te bieden, en daarom werd het KwK 39 L / 90 kanon encontrou langere loop geïnstalleerd. Dit kanon tinha een hogere mondingssnelheid. Voertuigen conheceu dit kanon kregen de aanduiding PzKpfw III Ausf J. Veel vroege versies wereden mais tarde também uitgerust conheceu o kanon de 50 mm. O início de 1942 foi de 37 mm versie nagenoeg uit de frontlinie verdwenen.

O modelo de Het Volgende era de PzKpfw III Ausf L, o zwaarder bepantserd foi en iets meer dan 22 ton woog. Dat era o protótipo do bijna de helft meer dan het gewicht van het oorspronkelijke.

De PzKpfw III Ausf M en PzKpfw III Ausf N waren uitgerust encontrou het 75-mm L / 24 kanon, dat ook foi geïnstalleerd in de Panzerkampfwagen IV. Voor dit kanon waren 64 granaten aan boord. De productie van de PzKpfw III werd em 1943 gestaakt. Het chassis werd nadien nog gebruikt voor verschillende aanvalskanonnen en gemotoriseerde houwitsers.


Armaduras

Localização Espessura Ângulo
Frente do casco 30 mm 21°
Lados do casco 30 mm
Parte traseira do casco 21 mm 10°
Topo do casco 16 mm 90°
Superestrutura frontal 30 mm
Lados da superestrutura 30 mm
Superestrutura traseira 21 mm 29°
Superestrutura superior 17 mm 90 ° a 77 °
Torre dianteira 30 mm 15°
Lados da torre 30 mm 25°
Parte traseira da torre 30 mm 21 ° a 0 °
Topo da torre 12 mm 90 ° a 83 °
Mantelete de arma 30 mm volta

Daftar isi

Asal-muasal Sunting

Pada awal 1934, sesuai dari spesifikasi Heinz Guderian, Departemen Persenjataan Angkatan Darat Wehrmacht menggambar cetak biru untuk tanque médio Dengan Berat 24.000 kg maksimal dan kecepatan 35 Km / compota. Yang mana bertujuan para menjadi tank pokok Angkatan Darat Jerman pada waktu itu e untuk mendukung Taktik Perang Kilat yang tengah di gagas.

Pada waktu itu Tank ini akan di gunakan dengan dua cara. Pertama adalah, dengan cara biasa yaitu pertempuran tanque standar yang melibatkan tanque dengan tanque menembakkan masing-masing senjatanya. Cara kedua untuk menghancurkan, unidade anti-tanque dan untuk menggilas infanteri. Tanque ini juga di kembangkan menjadi Assault Gun seperti Sturmgeschütz III bahkan dikembangkan menjadi tanque kelas menengah generasi ke-4 Panzer IV.

Pasca Invasi Polandia tanque ini banyak di perjual-belikan di lingkup Blok Poros karena ketenaran tanque ini melawan tank-tank sekutu yang kewalahan di Front Barat. Seperti Angkatan Darat Kekaisaran Jepang membelinya untuk melakukan rekayasa balik. Beberapa negara boneka Jerman juga memilikinya seperti Negara Independen Kroasia yang langsung diberi secara cuma-cuma oleh Wehrmacht untuk mempertahankan Front Timur.

Lapis Baja Sunting

Panzer III versi Awal Ausf. A hinga C memiliki baja dengan ketebalan 15 mm diodel dan samping kecuali di belakang yang di belakang hanya kurang lebih 10 mm. Dirasa tidak cukup, lapisan bajanya ditingkatkan menjadi 30 mm di semua sisi pada model Ausf. D, E, F, dan G, kecuali pada versi H dimana ada tambahan pelat setebal 30 mm di bagianicer dan belakang. Ausf. J memiliki pelat baja utuh setebal 50 mm diodel dan belakang, sedangkan pada Ausf. J¹, L, dan M ditambah lagi dengan pelat setebal 20 mm di bagian Depart. Puncak ketebalan lapis baja Panzer III é um saat di pasangkan pelindung ekstra atau Schürzen dalam bahasa Jerman tetapi mempengaruhi fleksibelitas tanque ini yang terkenal lincah di berbagai medan. Selain kebutuhan perang juga dengan medan terkadang di sesuaikan, seperti di Afrika Utara pasukan Jendral Rommel yang rata-rata berperisai tipis karena cuaca yang panas di Afrika.

Persenjataan Sunting

Panzer III versi Ausf. A hingga F awal dilengkapi dengan sebuah meriam 3,7 cm KwK 36 L / 45 yang terbukti cukup mumpuni pada perang pada tahun 1939-1940. Tetapi versi Ausf. F hingga J dilengkapi dengan 5 cm KwK 38 L / 42 untuk meningkatkan performanya dan Ausf. J¹ hingga M diberi 5 cm KwK 39 L / 60 yang lebih panjang untuk menjawab munculnya tanque musuh yang lebih kuat dan juga dilengkapi oleh 2 senjata mesin MG34 kaliber 7,92 mm.

Front Barat, Utara, dan Timur (Polônia) Sunting

Karier Panzer III de mulai saat Invasi Polandia dijalankan pada 1 de setembro de 1939 tank ini dipindahkan ke timur tepat setelah Aneksasi Cekoslowakia untuk rencana ini. Selanjutnya divisi-divisi tanque Wehrmacht maupun Waffen-SS di perintahkan untuk merebut Warsawa secepatnya dan sesegera mungkin. dalam berbagai pertempuran yang pecah di Polandia cukup banyak memakan banyak tanque ini bukan karena Tank Polandia tetapi karena ranjau dan senjata antitanque Polandia. Bagaimanapun kekalahan telak memaksa Polandia menanda tangani surat menyerah tanpa syarat.

Setelah Polandia Panzer III menuju ke utara Jerman yaitu Dinamarca, dan Norwegia untuk mencegah Inggris menginvasi Norwegia karena letaknya yang dekat dengan wilayah Jerman. Di Front Utara ini Panzer III malah tak terkalahkan karena negara-negara Negeri Skandinavia hanya Swedia yang pada waktu itu dapat membuat Tank. Meskipun Denmark dan Norwegia memiliki Tank tetapi tak digunakan sebagaimana Jerman menggunakannya.

Pasca kampanye di utara Jerman yang kesal karena armada konvoi suplai perbekalan Jerman yang terus menerus de serang oleh Inggris, dan Prancis yang menyerang Rheinland dengan Peluru-Peluru Artileri yang di tembak terus menerus menerus memutuskan se Inggris. Karena taktik yang dipakai pada Perang Dunia ke-1 gagal maka salah satu Jendral Jerman von Manstein membuat rencana baru dengan menyerang negara-negara rendah de Eropa Barat Seperti Kerajaan Belanda, Kerajaan Belgia, Luxemburgo, baru menyerang Prancis lewatis. di Frente barat ini Panzer III ini mulai mendapat lawan sepadan yaitu dengan Tank Cruiser e tank-tank Prancis dengan perisai tebal dan senjata berat tapi cara pemakaian tanque yang berbeda dengan Wehrmacht, Angkatan Darat Prancis tidak membuat divakan Perisai tebal tebal tanque yang mana tiap divisi hanya dilengkapi 1 atau 3 buah tank saja. Pada akhir bulan Juni Prancis de permalukan jerman dengan cara menandatangani perjanjian menyerah de gerbong kereta yang sama saat menyerahnya jerman pada tahun 1918.

Setelah Selesai Pertempuran Prancis Kerajaan Italia, Kekaisaran Jepang, Kerajaan Hungaria, Kerajaan Rumania, Kerajaan Bulgária menandatangani Pakta Tripartit yaitu pakta perjanjian Aliansi Militer antara 3 negara Mayor yaitu nazi Jerman, Kekaisaratu Jeparat Negara Sukara Karaja, Kerajaan Kerajaan, Jepang.

Perang Iugoslávia Pertama (Fall Marita / Kampanye Balkan) Sunting

Setelah Pakta Tripartit Kerajaan Italia Meng-Aneksasi Kerajaan Albânia dan berperang dengan Yunani tetapi Italia mengalami kekalahan besar di situ oleh karena itu Italia meminta bantuan Jerman untuk membantu awalnya Jerman em Yugosatja Tetapi Tetapi Tetapi Iugoslávia Rajajak Kerajaan Jugoslavo Karenjak Kerajaan untukanjak Kerajak Karena Iugoslávia untukanjak Kerajak Kerajaan carla ingin mempertahankan kedamaian maka dirinya berkata tidak dari situ Kerajaan Iugoslávia dan Yunani Resmi masuk menjadi Aliansi Inggeris. Perang pecah tapi Jerman hanya menderita kekurangan Panzer III yang sedikit karena Yugoslav belum bisa memproduksi tanque.

Perang Di Afrika Utara Sunting

Masuknya Kerajaan Italia dalam perang sama nasib nya dengan Jerman baru mulai peperangan langsung meminta bantuan ke Jerman. maka dari itu karena Jerman é kawan yang baik em tolonglah Kerajaan Italia com mengirim Divisi Deutsche Afrikakorps de bawah naungan komando Erwin Rommel. Panzer III dalam pertempuran di Afrika ini di modifikasi berdasarkan iklim tropis yang mana mengurangi ketebalan lapis baja dari 45 mm paling tebal menjadi 10 mm agar tidak panas alhasil Panzer III kurang di minati di Front tropis.

Perang di Timur e Akhir Perang Sunting

Setelah Kerajaan Iugoslávia e Yunani jatuh ketangan Adolf Hitler, dirinya hampir meraih mimpinya untuk membentuk Kekaisaran Jerman Raya tetapi Hitler belum mencangkup teritori rencana awal untuk mencangkup dania-negara di wilayah Eropa Barat. Maka Dari itu Hitler telah menyuruh Jenderal-Jenderalnya untuk merancang estrategi Blitzkrieg kearah timur dengan sandi Barbarossa diambil dari nama Raja Kerajaan Romawi Suci e disahkan oleh cantou "Fuhrer" tepat setelah Prancis jatuh. Oleh karena itu Jerman nazista melancarkan Operasi Barbarossa pada pertengahan Juni 1941, sebelum berjalannya Barbarossa seluruh tanque yang ada di barat dan setengah pasukan Wehrmacht dipindahkan secara bertahap dan menyisahkan sedikit saja di barat untukwa mgrisembu Ingenga benga benga di barat bengah pasukan. Panzer III segera di tingkatkan kemampuannya dengan ditambah pelindung ekstra serta banyak de Panzer III yang sudah masuk Kategori "usang" di ubah menjadi versi Assault dan Senjata Anti-Pesawat Terbang.

Pada hari yang telah de tentukan Jerman melanggar Pakta não-agresi soviético-Jerman yang telah ditandatangani por kedua pihak baik Jerman maupun soviético.


Mục lục

Vao Ngày 1934/11/01, Heinz Guderian đứng đầu Luc lượng quân đối Đức du định thành lập một Du An phát triển Tăng pendurar trung mới Thoa Mãn nhung yêu cầu như Trọng lượng toi DJA 24,000 kg và đạt TOC độ toi DJA khoảng 35 km / h. Nó được thiết kế nhằm bổ cantado thêm cho lực lượng thiết giáp Đức bấy giờ.

Tất cả các hãng sản xuất thiết giáp nổi tiếng nhất nước Đức như Daimler-Benz, Krupp, MAN, và Rheinmetall đều được chỉ thị sản xuất các mẫu mã. Việc thử nghiệm và xem xét các bản thiết kế của các tập đoàn được thực hiện vào năm 1936-1937. Cuối cùng bản thiết kế của tập đoàn Daimler-Benz được chọn làm mẫu chính để sản xuất. Panzer III Ausf. A (mẫu đầu tiên) được đưa vào sản xuất chính thức vào tháng 5/1937, mười chiếc được sản xuất (trong đó có hai chiếc không được lắp vũ khí). Việc sản xuất phiên bản Panzer III Ausf. F bắt đầu vào năm 1939.

Vào giữa năm 1937-1940, tập đoàn Krupp và Daimler-Benz bắt đầu việc nghiên cứu và chuyển đổi bộ phận nhằmẩn bị cho quá trình thiết kế Panzer IV.

Sau khi sản xuất được một vài mẫu, vấn đề thay thế bộ phận treo hiện tại bằng một hệ thống khác hoàn chỉnh hơn được đặt ra. Một vài hệ thống treo đã được lắp rapidamente thử nghiệm trên Panzer III Ausf. A và Ausf. D. Daimler-Benz chọn thanh xoắn chuyển động lực làm bộphận treo cho dòng Panzer III. Trong thời điểm này, Panzer III và KV là hai loại tăng duy nhất sử dụng hệ thống treo này.

Khi được xuất xưởng, với những tính năng đặc biệt như: kípi 3 người-hỗ trợ một cách tốt nhất trong việc phòng thủ, liên lạc cũng như điều phá khi chi mũn vũheng ki phá phá chi mn vũhi hai phụu phá chi vũn vũng ki phụu phá chi mộn vũhi hang Phi Phá chi vũn vũng cơ có sức vận động mạnh và nhanh hơn, Panzer III đã từng một thời làm mưa làm gió trên chiến trường, nhưng đến khi hai dòng tăng tăng chủ lực của Liên Xô và T-34 (KV-1 V-34) xung trận thì Panzer III đã tỏ ra yếu thế hơn. Chính vì thế, dự án nâng cấp Panzer III do Daimler-Benz thành lập nhằm thay pháo chính của Panzer III lên pháo có cỡ nòng 50 mm, tăng cường lớp vỏ giáp phần trước và sườn. Sau khi dự án hoàn thành, Panzer III đã trở nên ngang bằng với các phiên bản đầu của T-34 trong một số tiêu chí, buộc người Liên Xô phải nghiên cứu và nâng cấp lại T-34.

Vào năm 1942, phiên bản cuối cùng của Panzer III là Ausf. N được hoàn thành. Ausf-N được trang bị pháo chính nòng ngắn 7,5 cm KwK-37 L / 24, hai súng phụ có tầm ngắm gần để phòng vệ trước bộ binh. Để tăng sức công phá, Panzer III Ausf. N sử dụng loại đạn có sức xuyên từ 70–100 mm giáp trước và sườn.

Phát xít Nhật có đặt mua hai chiếc Panzer III từ Đức Quốc Xã với mục đích sử dụng để nghiên cứu và thử nghiệm, tuy nhiên do quân Nhật không chú trọo chi chi mc chú trọng lắci chi tci chú trọng lắm v ti ct chú trọng lắm v ti cn chú trọng lắci m tn chú trọng lm v tci chú trọng lm vm , hàng không mẫu hạm cũng như tàu ngầm nên mặc dù mua từ Đức Quốc xã nhưng số tăng này nhanh chóng bị diyển vào cuc kho hàng. Em nãm 1943, phát xít Đức dừng việc chuyển xe tăng Panzer III cho lục quân Nhật.

Lớp giáp bọc Sửa đổi

Phiên bản Panzer III Ausf. A đến phiên bản Ausf. C đều có lớp giáp trên nóc xe bằng thép dia 10 mm, phần sau dia 5 mm. Tuy nhiên do lớp giáp bọc này quá mỏng khiến cho việc bảo vệ kíp chiến đấu cũng như xe tăng rất yếu, dẫn đến việc bọc giáp lại phần trước, sườn và phu sa. Tất cả các phiên bản Ausf. D. E. F và G đều được thu hồi và bọc giáp lại. Panzer III Ausf. H là phiên bản duy nhất có phần giáp bọc bằng thép tôi lại dày hơn 30 mm ở mặt trước và sau. Ausf. J có lớp giáp bằng kim loại dày 50 mm ở mặt trước, sườn và sau. Các phiên bản về sau này như Ausf. J (1). L và M có lớp giáp dia 20 mm trên đỉnh và phần giữa khung, dia 70 mm ở mặt trước xe.

Sau khi dự án cải thiện phần giáp được hoàn thành, Panzer III đã có lớp giáp bọc khá dày, khiến cho nó trở nên khó bị xuyên thủng bởi cácôn thành, Panzer III. Tuy nhiên, giáp trước xe vẫn dễ bị chọc thủng nếu bị trung đạn pháo chống tăng cỡ nòng từ 75 mm trở lên, giáp hông thì vẫn có thể bị xuyên thủng bởi pháo chống tăng cỡ nòng từ 75mm trở lên, giáp hông thì vẫn có thể bị xuyên thủng bởi pháo chốmm cng trăng 40

Vũ khí Sửa đổi

Panzer III được trang bị pháo chính 50 mm, 37 mm PaK 36. Vì pháo 50 mm yêu cầu tăng phải có diện tích trống rộng hơn nên phần đai trục nòng tăng được thiết kế para rộc thiến.

Từ phiên bản Ausf-A đến Ausf-F đều được trang bị pháo chính 3,7 cm KwK-36 L / 46.5, tuy nhiên loại pháo này có sức xuyên giáp và công phá rất kém, dẫn đến bang vi cm KwK-38 L / 42 cho các phiên bản Ausf-F và J. Phiên bản Ausf-J (1) và M được lắp pháo 5 cm KwK-39 L / 60 dài và mạnh hơn. Phiên bản Ausf J (1) có sức công phá khá mạnh, điều này đã được thể hiện tại chiến trường Bắc Phi. Khi đối đầu với xe tăng Anh, Ausf. J (1) đã dễ dàng bắn hạ các loại xe tăng của Anhở cự ly chiến đấu thông coisa.

Vào năm 1942, khi Panzer IV và Panther trở thành hai loại tăng chủ lực của Đức Quốc xã trên chiến trường thì Panzer III lại trở thành xe tăng hỗ trợ bộ binh. Nó được trang bị pháo nòng ngắn 7,5 cm KwK-37 L / 24, trước đó vốn được dùng trong các phiên bản Panzer IV Ausf. A hoặc F.

Các phiên bản đời đầu đều có trang bị hai súng máy phụ 7,92 mm MG-34 nối bằng trục gần hai pháo chính. Nhung từ phiên bản Ausf. G trở đi thì súng súng phụ giảm xuống chỉ còn một khẩu MG-34 và một thanh đồng trục nối vào thân.

Độ linh động Sửa đổi

Panzer III Ausf. A-C đều được trang bị động cơ Maybach HL 108 TR (12 xi lanh250 mã lực) có thể đạt vận tốc tối đa vào khoảng 35 km / h và hoạt động trong tầm 150 km. Các phiên bản đời sau được trang bị lại động cơ Maybach HL 120 TRM (12 xi lanh300 mã lực). cũng như trọng lượng), và tầm hoạt động tăng thêm 5 km nữa lên 155 km.

Chi phí Sửa đổi

Một vài nguồn của Đồng Minh tính rằng Panzer III Ausf. N có giá thành là 96,163 RM, khá rẻ so với các loại xe tăng hạng trung và hạng nặng khác của Đức: 82,500 RM của StuG-III, 103,462 RM của Panzer IV Ausf. G, 117,100 RM của xe tăng Pantera, và 250,800 RM của Tigre I. Các số liệu chi phí trên không kể giá thành vũ khí, kính ngắm và bộ điện đàm [2] [3] [4]

Nếu tính cả chi phí cho vũ khi, kính ngắm và bộ điện đàm thì mỗi chiếc Panzer III Ausf. M có giá thành là 103.163 RM [5]

Panzer III tham gia tất cả các chiến dịch từ châu Âu đến Bắc Phi. Một bộ phận các sư đoàn tinh nhuệ Panzer III có tham gia trận Normandia vào năm 1944.

Trong chiến dịch Ba Lan và Pháp, chỉ có vài trăm chiếc Panzer III được huy động tham gia chiến đấu. Các phiên bản Ausf. AF với lớp giáp gần 50 mm và được trang bị pháo chính 37 mm cũng đủ để đánh bại các loại x cáe tăng hạng trung của Anh, Ba Lan và Pháp như polonês 7TP, francês R-35 và H-35 mộtàch trong các trận đấu trực diện. Panzer III được đánh giá là loại tăng hạng trung tốt nhất thời bấy giờ.

Trong cuộc hành quân Barbarossa, Panzer III là loại tăng hung trung chính với số lượng được huy động với hàng ngàn chiếc. Cũng trong thời điểm này, các phiên bản mới như Ausf. E-F-G và H (được trang bị pháo chính 50 mm KwK L / 42) đều được xuất xưởng và đưa thẳng ra chiến trường. Tuy nhiên, số Panzer III đã vấp phải khó khăn khi đối đầu với cc loại xe mới của Liên Xô là T-34 và KV-1, ngay lập tức các mẫu Panzer IV nâng cấp đầuác loại xe mới của Liên Xô là T-34 và KV-1, ngay lập tức các mẫu Panzer IV nâng cấp đầuác ti cên x cân bằng lại mặt trận. Nhưng số lượng T-34 và KVs khi đó chưa nhiều, chiếm đa số lực lượng xe tăng Liên Xô khi đó là xe tăng hạng hạng nhẹ như T-26 và khiều, chungi có hỏa lực vnu vnu vnu. Số Panzer III với kíp lái được rèn luyện kĩ, vũ khí và lớp giáp bọc tốt đã đánh bại và tiêu diệt các xe tăng hạng nhẹ Liên Xô mộtich dễ dàng, đ-nhiêch dễ

Cuối chiến dịch Barbarossa, hai dòng tăng T-34 và KV được Liên Xô nhân rộng sản xuất. Ngay lập tức, Panzer III được cải tiến lại với pháo chính 50 mm L / 42. Nhung phiên bản cải tiến này vẫn không thể bắn xuyên giáp trước của T-34 và KV. Vào mùa xuân 1942, dự án thay thế pháo chính hiện tại bằng pháo 50 mm KwK-39 L / 60 lắp trên Panzer III Ausf. J (1) được hoàn thành. Điều bất ngờ đã xảy ra khi phiên bản J (1) có thể xuyên được giáp trước của T-34 từ khoảng cách 500 m và tốn nhiều lần bắn để có thể xuyên thủng được gi.

Vào năm 1943, phiên bản Ausf. L được lắp thêm phần giáp váy (schürzen) để chống lại lựu đạn và các loại pháo tự hành chống tăng. Trong trận vòng cung Kursk, Panzer III có nhiệm vụ chính là hỗ trợ bộ binh, nhường lại vai trò đấu tăng cho Panzer IV và Panther (xe tăng con báo).

Panzer III được thiết kế để trở thành tăng có kíp lái ba người (pháo thủ, người thay đạn và chỉ huy). Vì thế chỉ huy tăng có thể tập trung vào việc điều khiển và quan sát bên ngoài lẫn bên trong. Đa số các loại tăng vào năm 1930 đều có cách thiết kế này. Kieu KIP Lai này có UU điểm LA: KIP Lai CO linh động theo Tình Hương, qui huy có a torneira trung vào việc quan sát, nhung có nhược điểm LA: không có người điều khiển điện DJAM giúp cho việc Chuyên tai thông estanho không được thông suốt, số pháo thủ quá ít khiến cho việc thay đạn và khai hoả chậm gây nguy hiểm cho xe tăng.


Conteúdo

Em 11 de janeiro de 1934, seguindo as especificações estabelecidas por Heinz Guderian, o Departamento de Armas do Exército elaborou planos para um tanque médio com peso máximo de 24.000 & # 160kg e velocidade máxima de 35 quilômetros por hora (21,75 & # 160 mph). Foi planejado como o tanque principal das divisões Panzer alemãs, capaz de engajar e destruir forças de tanques opostas.

Daimler-Benz, Krupp, MAN e Rheinmetall produziram protótipos. O teste dos protótipos ocorreu em 1936 e 1937, levando o design da Daimler-Benz a ser escolhido para produção. O primeiro modelo do Panzer III, o Ausf. A saiu da linha de montagem em maio de 1937 e um total de dez, dois dos quais desarmados, foram produzidos em 1937. Produção em massa do Ausf. A versão F começou em 1939.

Entre 1937 e 1940, foram feitas tentativas de padronizar as peças entre o Panzer IV da Krupp e o Panzer III da Daimler-Benz.

Muito do trabalho de desenvolvimento inicial do Panzer III foi uma busca por uma suspensão adequada. Diversas variedades de suspensões de mola foram experimentadas em Ausf. A até Ausf. D antes da suspensão da barra de torção do Ausf. E foi padronizado. O Panzer III, junto com o tanque pesado soviético KV, foi um dos primeiros tanques a usar este projeto de suspensão.

Uma característica distinta do Panzer III, influenciado pelos tanques britânicos Vickers, era uma torre de três homens. Isso significava que o comandante não se distraía com as tarefas do carregador ou do artilheiro e podia se concentrar totalmente em manter a consciência situacional. Outros tanques da época não [1] tinham essa capacidade, fornecendo ao Panzer III uma vantagem potencial de combate. Por exemplo, o francês Somua S-35 tinha apenas uma tripulação de torre de um homem, e o T-34 soviético (originalmente) tinha dois homens. A importância prática deste recurso é representada pelo fato de que não apenas todos os outros projetos de tanques alemães o herdaram, mas também mais tarde na guerra, a maioria dos projetos dos tanques aliados mudou rapidamente para a torre de três homens ou foram abandonados tão obsoleto.

O Panzer III, ao contrário do Panzer IV, não tinha cesta de torre, apenas uma plataforma de descanso para os pés do artilheiro. [2]

O Panzer III foi concebido como o principal tanque de batalha das forças alemãs. No entanto, quando encontrou inicialmente os tanques KV e T-34, provou ser inferior em armadura e poder de armamento. Para atender à crescente necessidade de conter esses tanques, o Panzer III foi armado com um canhão de 50 milímetros mais longo e poderoso (1,97 e # 160 pol.) E recebeu mais blindagem, embora isso não tenha resolvido efetivamente o problema causado pelo tanque KV designs. Como resultado, a produção de canhões autopropelidos, bem como o aumento de projeção do Panzer IV foi iniciada.

Em 1942, a versão final do Panzer III, o Ausf. N, foi criado com um canhão KwK 37 L / 24 de 75 milímetros (2,95 & # 160 pol.), Um canhão de baixa velocidade projetado para trabalho anti-infantaria e de apoio aproximado. Para fins defensivos, o Ausf. N estava equipado com cartuchos de munição de carga oca que podiam penetrar de 70 a 100 milímetros (2,76 a 3,94 pol.) De armadura, dependendo da variante do cartucho, mas eram estritamente usados ​​para autodefesa.

O governo japonês supostamente comprou dois Panzer III de seus aliados alemães durante a guerra. Supostamente, isso era para fins de engenharia reversa, uma vez que o Japão deu mais ênfase ao desenvolvimento de novas aeronaves militares e tecnologia naval e relativamente pouco no desenvolvimento de novos tanques. Os veículos aparentemente não foram entregues até 1943, no entanto, quando muito da tecnologia do Panzer III já havia se tornado obsoleta. [3]

Armaduras

O Panzer III Ausf. A até C tinha 15 milímetros (0,59 e # 160 pol.) De armadura de aço homogênea em todos os lados com 10 milímetros (0,39 e # 160 pol.) Na parte superior e 5 milímetros (0,20 e # 160 pol.) Na parte inferior. Isso foi rapidamente determinado como insuficiente e foi atualizado para 30 milímetros (1,18 e # 160 pol.) Na frente, nas laterais e na traseira do Ausf. Modelos D, E, F e G, com o modelo H tendo uma segunda camada de 30 mm (1,18 e # 160 pol.) De aço endurecido aplicada ao casco dianteiro e traseiro. O Ausf. O modelo J tinha uma placa sólida de 50 milímetros (1,97 & # 160in) na frente e atrás, enquanto o Ausf. Os modelos J¹, L e M tinham uma camada adicional de 20 milímetros (0,79 e # 160 pol.) De blindagem no casco dianteiro e na torre. Esta blindagem frontal adicional deu ao Panzer III proteção frontal da maioria dos canhões antitanque britânicos e soviéticos, exceto de alcance próximo. Os lados ainda estavam vulneráveis ​​a muitas armas inimigas, incluindo rifles antitanque a curta distância.

Armamento

O Panzer III foi projetado para lutar contra outros tanques no estágio inicial de projeto, um canhão de 50 milímetros (1,97 e # 160in) foi especificado. No entanto, a infantaria da época estava sendo equipada com o PaK 36 de 37 milímetros (1,46 e # 160 pol.) E pensava-se que, no interesse da padronização, os tanques deveriam portar o mesmo armamento. Como um meio-termo, o anel da torre foi feito grande o suficiente para acomodar um canhão de 50 milímetros (1,97 e # 160 pol.) Caso uma atualização futura seja necessária. Essa única decisão mais tarde garantiria ao Panzer III uma vida prolongada no exército alemão.

O Ausf. A para o início de Ausf. F foram equipados com 3,7 cm KwK 36 L / 46,5 que se mostrou adequado durante as campanhas de 1939 e 1940, mas o Ausf posterior. F para Ausf. J foram atualizados com o 5 cm KwK 38 L / 42 e o Ausf. J¹ a M com o canhão KwK 39 L / 60 de 5 cm mais longo em resposta a oponentes cada vez mais bem armados e blindados.

Em 1942, o Panzer IV estava se tornando o principal tanque médio da Alemanha devido ao seu melhor potencial de atualização. O Panzer III permaneceu em produção como um veículo de apoio próximo. O Ausf. O modelo N montava um canhão de baixa velocidade de 7,5 cm KwK 37 L / 24 - o mesmo usado pelos primeiros Panzer IV Ausf. A para Ausf. Modelos F. Essas armas foram originalmente instaladas em modelos mais antigos do Panzer IV Ausf A até F1 e foram colocadas em armazenamento quando os tanques também estavam armados para versões mais longas da arma de 75 mm.

Todos os primeiros modelos até e incluindo o Ausf. F tinha dois 7,92 milímetros (0,31 & # 160in) Maschinengewehr 34 metralhadoras montadas coaxialmente com a arma principal e uma arma semelhante em um suporte de casco. Modelos da Ausf. G e mais tarde tinham um único MG34 coaxial e o casco MG34.

Mobilidade

O Panzer III Ausf. A a C foram alimentados por um motor Maybach HL 108 TR de 250 & # 160PS (184 & # 160kW), proporcionando uma velocidade máxima de 32 & # 160km / h (20 & # 160mph) e um alcance de 150 & # 160km (93 & # 160mi). Todos os modelos posteriores eram movidos pelo motor Maybach HL 120 TRM de 12 cilindros, 300 & # 160PS (221 & # 160kW). A velocidade máxima variou, dependendo da transmissão e do peso, mas foi em torno de 40 & # 160km / h (25 & # 160 mph). O alcance foi geralmente de cerca de 155 e # 160 km (96 e # 160 mi).


Зміст

Хоча Німеччині, яка зазнала поразки у Першій світовій війні, за умовами Версальського мирного договору було заборонено мати бронетанкові війська, роботи зі створення бронетехніки велися в ній вже з 1925 року. Першим танком, запущеним у виробництво, став легкий танк PzKpfw I, у той час відомий під кодовим позначенням «малий трактор», (нім. Kleintraktor), розробка якого велася з 1930 року . Разом з тим, недоліки PzKpfw I, що мав екіпаж з двох осіб, кулеметне озброєння та протикульне бронювання, були очевидні ще на етапі його проектування, тому вже незабаром Управлінням озброєнь рейхсверу була сформульована необхідність розробки більш важких танків. Згідно з документами фірми «Крупп» за 1933 рік, Управління озброєнь планувало створення двох танків — трохи більшого, ніж PzKpfw I і озброєного 20-мм гарматою, майбутнього PzKpfw II, розробка якого була доручена фірмі «Даймлер-Бенц» та озброєного 37-мм гарматою танка із вагою близько 10 тонн, контракт на розробку якого планувала отримати «Крупп». Остаточне рішення про початок розробки цих двох машин було прийнято після наради керівництва Управління озброєнь з питань визначення пріоритетних програм в умовах нестачі фінансування, що відбулася 11 січня 1934. Формальний дозвіл на початок робіт по танку (нім. Gefechtskampfwagen) було видано Управлінню інспекцією бронетанкових військ 27 січня того ж року . У лютому 1934 року Управлінням озброєнь був організований конкурс на розробку нового танка, який отримав кодову назву «танк командира взводу» (нім. Zugführerwagen) або ZW. Після дослідження можливостей різних компаній, до участі в конкурсі були запрошені чотири фірми: «Даймлер-Бенц», «Крупп», MAN і «Рейнметалл». Технічні вимоги до танка включали в себе:

  • маса близько 10 тонн
  • озброєння з 37-мм гармати у обертаємій башті
  • максимальна швидкість не менше 40 км/год
  • використання двигуна HL 100 потужністю 300 к. с. виробництва фірми «Майбах», трансмісії SSG 75 фірм Zahnradfabrik Friedrichshafen, механізму повороту типу Wilson-Cletrac і гусениць Kgs.65/326/100.

Після вивчення попередніх проектів, представлених «Даймлер-Бенц», MAN і «Рейнметалл», Управлінням озброєнь влітку 1934 року були видані замовлення на виробництво прототипів :

  • «Даймлер-Бенц» — два прототипи шасі
  • M.A.N. — Один прототип шасі
  • «Крупп» — два прототипи башти
  • «Рейнметалл» — один прототип башти.

За результатами випробувань прототипів, було вибрано шасі «Даймлер-Бенц», перший примірник якого був зібраний в серпні 1935 року. На додаток до перших шасі, позначається як ZW1 і ZW2, «Даймлер-Бенц» отримала контракт на створення ще двох поліпшених прототипів — ZW3 і ZW4. Два прототипи башти «Крупп» було закінчено ще в серпні 1934 року, але остоточно вони були обрані тільки після порівняльних випробувань їх разом із баштами «Рейнметалл» на прототипах шасі Panzerkampfwagen III Ausf. A, B, C і D

Замовлення на виробництво «нульової серії» з 25 танків, призначеної для військових випробувань, було видане Управлінням озброєнь у грудні 1935 року, при цьому випуск перших танків був намічений на жовтень 1936 року із тим, щоб передати всі 25 машин у війська вже до 1 квітня 1937 року. На той час позначення танка кілька разів змінювалося, поки наказом від 3 квітня 1936 року не було встановлено в остоточному варіанті — Panzerkampfwagen III.

Контракт на виробництво першої досерійної партії (1.Serie/ZW) з 10 машин був виданий фірмі «Даймлер-Бенц», башти ж для танків повинна була поставити «Крупп». Крім них, у виробництві було задіяно ряд інших фірм, які виробляли окремі вузли та компоненти танка. Так, броньові корпуси та бронювання башт виготовлялися фірмою «Дойче Едельштальверке», ряд інших фірм поставляли оптичні прилади і компоненти силової установки та ходової частини . Десять машин цієї серії, які отримали пізніше позначення Ausführung A (Ausf. A — «модель А»), були розвитком конструкції прототипу ZW1. Характерною особливістю цієї модифікації була ходова частина, з п'ятьма опорними котками великого діаметру з індивідуальною підвіскою на вертикальних пружинах та двома підтримувальними котками з кожного борту. Маса Ausf. A становила 15 тонн, максимальна ж швидкість виявилася нижче вимог замовника і склала лише 35 км/год. «Даймлер-Бенц» планувала завершити збирання двох шасі ще до листопаду 1936 року, але реально початок виробництва Ausf.A затягнувся до 1937 року. Точні дати випуску машин цієї модифікації невідомі, проте відомий їх приблизний період — між 1 травня 1937 року, коли, згідно зі звітами, ще не було прийнято жодного танку і 1 жовтня того ж року, коли на озброєнні значилося вже 12 PzKpfw III.

Друге замовлення, видане «Даймлер-Бенц» і «Крупп», передбачало виробництво другої досерійної партії (2.Serie/ZW) з 15 машин, які представляли собою розвиток прототипу ZW3 та отримали позначення Ausf.B. Від Ausf.A їх відрізняла насамперед ходова частина, що мала з кожного борту по 8 опорних котків малого діаметру, зблокованих попарно у візки, підвішені на двох групах листових ресор та обладнаних гідравлічними амортизаторами. Крім цього, в конструкцію танка був внесений ряд менш значних змін [1. П'ять шасі Ausf.B були перенаправлені для виробництва нульової серії САУ Sturmgeschütz III отже, згідно з німецькою документацією лише 10 з них були завершені як танки, хоча багато джерел кажуть про 15 випущених танків цієї модифікації. Виробництво танків цієї модифікації почалося після завершення робіт над машинами з партії Ausf.A, а останні танки Ausf.B були доставлені у війська до кінця листопада — початку грудня 1937 року.

Замовлення на третю досерійну партію PzKpfw III (3.Serie/ZW) з 40 танків також надійшло «Даймлер-Бенц» і «Крупп», також до випуску було залучено низку як колишніх, так і нових субпідрядників для окремих вузлів та компонентів танку. 3.Serie/Z.W. містила в собі дві партії — 3a.Serie/ZW з 15 машин і 3b.Serie/Z.W. з 25 машин, які отримали позначення, відповідно, Ausf.C і Ausf.D. Конструктивно Ausf.C відрізнялися від танків Ausf.B насамперед зміненою підвіскою, 8 котків якої з кожного борту тепер були скомпоновані у три візки — крайні по два котки та середній з чотирьох котків, як і раніше підвішених на листових ресорах, а крайні візки також і на амортизаторах. Крім цього, були вдосконалені агрегати силової установки, передусім механізм повороту та бортові передачі . Виробництво Ausf.C велося з середини 1937 по січня 1938 року.

Останньою досерійної модифікацією PzKpfw III стала Ausf.D. Танки цієї модифікації відрізнялися доопрацьованою кормовою частиною корпусу та командирською башточкою нової конструкції, а також змінами в силовій установці та елементах підвіски. Багато особливостей Ausf.D, наприклад, конструкція кормової частини, перейшли згодом на серійні машини. З приводу бронювання танків цієї модифікації, думки істориків розходяться. Традиційною є версія про 30-мм вертикальне бронюванні Ausf.D, як і на танках перших серійних модифікацій, за різними даними, таке бронювання мали всі, або ж всі за винятком перших 5 машин, танки Ausf.D. Однак ця версія оскаржується істориком Т. Йенцем, який вказує на те, що ці дані, як і багато інших, походять зі звітів британської розвідки, написаних під час Другої світової війни та незабаром після неї, та є лише помилковими припущеннями. Сам Йенц, ґрунтуючись на німецьких документах того періоду, стверджує, що бронювання всіх танків Ausf.D залишалося незмінним у порівнянні із попередніми модифікаціями, а 30-мм броню мала лише нова командирська башточка. Виробництво Ausf.D почалося в січні 1938 року, одразу після завершення випуску Ausf.C. За німецькими документами, у звіті за 1 липня 1938 значилися на озброєнні 56 танків Ausf. A — Ausf.D, але, за версіями істориків, останні Ausf.D були випущені ще в червні або липні 1938 року. Початкове замовлення Ausf.D склало 25 машин. Проте у зв'язку із тим, що 5 шасі Ausf.B були виділені раніше на будівництво САУ- вже виготовлені для них верхні частини корпусу та башти залишилися невикористаними тож Управління озброєнь замовило «Даймлер-Бенц» виготовлення 5 додаткових шасі в 3b.Serie/ZW. Проте виробництво наступних серій PzKpfw III вже стало на той час пріоритетнішим завданням тому закінчення цих п'яти машин затягнулося до жовтня 1940 року (у деяких документах вони позначаються як 3c.Serie/ZW). Усього, таким чином, було виготовлено 30 танків модифікації Ausf.D хоча деякі джерела називають цифри в 29 або навіть 50 машин.

Виробництво різних модифікацій PzKpfw III в період 1937–1943
модифікація період Кількість
PzKpfw III Ausf. UMA 1937 15
PzKpfw III Ausf. B 1937 15
PzKpfw III Ausf. C 1937–1938 15
PzKpfw III Ausf. D 1938 30
PzKpfw III Ausf. E 1938–1939 96
PzKpfw III Ausf. F 1939–1940 435
PzKpfw III Ausf. G 1940–1941 600
PzKpfw III Ausf. H 1940–1941 308
PzKpfw III Ausf. J 1941–1942 1549
PzKpfw III Ausf. J 1941–1942 1067
PzKpfw III Ausf. eu 1942 653
PzKpfw III Ausf. M 1942–1943 250
PzKpfw III Ausf. N 1942–1943 700

Наприкінці літа 1940 року 168 танків Panzerkampfwagen III версій F, G і Н були переобладнані для руху під водою і повинні були використовуватися при висадці на англійське узбережжі. Глибина занурення становила 15 м свіже повітря подавався шлангом довжиною 18 м і діаметром 20 см. Навесні 1941 року досліди були продовжені вже з 3,5-м трубою - «шнорхель». Оскільки висадка в Англію не відбулася, деяка кількість таких танків зі складу 18-ї танкової дивізії 22 червня 1941 подолала по дну Західний Буг.

ТТХ ранніх модифікацій Pz.Kpfw.III
Pz.Kpfw.III Ausf.A Pz.Kpfw.III Ausf.B Pz.Kpfw.III Ausf.C Pz.Kpfw.III Ausf.D Pz.Kpfw.III Ausf.E Pz.Kpfw.III Ausf.F Pz.Kpfw.III Ausf.G
розміри
бойова масса, т 15,4 15,9 16,0 16,0 19,5 19,8 20,3
довжина, м 5,69 5,67 5,85 5,92 5,38 5,38 5,41
Ширина, м 2,81 2,81 2,82 2,82 2,91 2,91 2,95
Висота, м 2,34 2,39 2,42 2,42 2,44 2,44 2,44
броня, мм
Лоб корпуса 15 15 15 15 30 30 30
Борти і корма корпуса 15 15 15 15 21—30 21—30 30
Лоб башти 15 15 15 15 30 30 30—37
Борти і корма башти 15 15 15 15 30 30 30
дах 10 10 10 10 12—17 12—17 12—17
днище 5 5 5 5 16 16 16
озброєння
гармата 1 × 37-mm KwK 36 1 × 37-mm KwK 36 1 × 37-mm KwK 36 1 × 37-mm KwK 36 1 × 37-mm KwK 36 1 × 37 mm KwK 36 або 50 mm KwK 38 1 × 50-mm KwK 38
кулемети 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 3 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34
боекомплект, снарядів / патронів 150/4500 121/4500 121/4500 121/4500 131/4500 131/4500 99/2700
рухливість
двигун Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 108TR 250 л. с. Maybach HL 120TR 300 л. с. Maybach HL 120TRM 300 л. с. Maybach HL 120TRM 300 л. с.
питома потужність, л. с. / т 16,2 15,7 15,6 15,6 15,4 15,2 14,8
максимальна швидкість по шосе км / год 35 40 40 40 40 40 68
швидкість по перетятій місцевості, км / год 18 18 18 18 18 18 18
запас ходу по шосе, км 165 165 165 165 165 165 165
запас ходу по перетятій місцевості, км 95 95 95 95 95 95 95
питомий тиск на ґрунт, кг / см2 0,63 н / д н / д н / д 0,95 0,95 0,95
подоланний рів, м 2,7 2,3 2,3 2,3 2,0 2,0 2,0
подоланна стінка, м 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6
подоланний брід, м 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8
ТТХ пізніх модифікацій Pz.Kpfw.III
Pz.Kpfw.III Ausf.H Pz.Kpfw.III Ausf.J Pz.Kpfw.III Ausf.J1 Pz.Kpfw.III Ausf.L Pz.Kpfw.III Ausf.M Pz.Kpfw.III Ausf.N
розміри
бойова масса, т 21,8 21,5 21,5 22,7 22,7 23,0
довжина, м 5,41 5,52 5,52/6,28 5,52/6,28 5,52/6,41 5,52
Ширина, м 2,95 2,95 2,95 2,95 2,95 2,95
Висота, м 2,44 2,50 2,50 2,50 2,50 2,50
броня, мм
Лоб корпуса 30+30 50 50 50—50+20 50—50+20 50—50+20
Борти і корма корпуса 30—30+30 30—50 30—50 30—50 30—50 30—50
Лоб башти 30—37 30—50 30—50 57—50+20 57—50+20 57—50+20
Борти і корма башти 30 30 30 30 30 30
дах 10—17 10—17 10—17 10—18 10—18 10—18
днище 16 16 16 16 16 16
озброєння
гармата 1 × 50-mm KwK 38 1 × 50-mm KwK 38 1 × 50-mm KwK 39 1 × 50-mm KwK 39 1 × 50-mm KwK 39 1 × 75-mm KwK 37
кулемети 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34 2 × 7,92-мм MG-34
боекомплект, снарядів / патронів 99/2700 99/2700 84/2700 92/4950 92/3750 56/3450
рухливість
двигун Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с. Maybach HL 120TRM 300 к. с.
питома потужність, к. с. / т 13,8 14,0 14,0 13,2 13,2 13,0
максимальна швидкість по шосе км / год 64 40 40 40 40 40
Середня швидкість по ґрунту, км / год 18 18 18 18 18 18
запас ходу по шосе, км 165 155 155 155 155 155
запас ходу по перетятій місцевості, км 95 85 85 85 85 85
питомий тиск на ґрунт, кг / см2 0,94 0,94 0,94 0,94 0,94 0,94
подоланний рів, м 2,0 2,0 2,0 2,0 2,0 2,0
подоланна стінка, м 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6 0,6
подоланний брід, м 0,8 0,8 0,8 1,3 1,3

PzKpfw III мав компонування із розташуванням моторного відділення в кормовій, трансмісійного відділення - у передній, а відділення управління та бойового відділення - у середній частині танка. Екіпаж PzKpfw III складався з п'яти осіб: механіка-водія та стрільця-радиста, які перебували у відділенні управління і командира, навідника та заряджаючого, які розміщувалися в тримісній вежі.

Основне озброєння танків модифікацій А-G - гармата 3,7 cm KwK L / 45 калібру 37 мм фірми «Рейнметалл-Боріг». Довжина ствола гармати - 45 калібрів (1717 mm). Маса гармати - 195 кг. Вертикальне наведення - в межах від −10 ° до 20 °. Затвір - клиновий, вертикальний, напівавтоматичний. Спуск - електричний. Швидкострільність - 15-18 постр / хв. У боєкомплект гармати входили постріли з бронебійними (PzGr, маса 0685 кг, початкова швидкість 745 м / с), підкаліберним (PzGr 40, маса 0368 кг, 1020 м / с) і осколково-фугасними (SprGr 18, 0615 кг, 725 м / с) снарядами. Боєкомплект складався з 150 (Ausf А), 121 (В-D) або 131 пострілу (Е-G).

Танки модифікацій G-J озброювалися гарматою 5 centímetros KwK 38 L / 42 калібру 50 мм, також розробленою конструкторами фірми «Рейнметалл-Борзіг». Довжина стовбуру гармати - 42 калібри (2100 мм). Маса гармати - близько 400 кг. Кути вертикального наведення - від −10 ° до 20 °. Затвір - вертикально-клиновий із напівавтоматикою копірного типу. Спусковий механізм гармати - електричний, розташований на рукоятці маховика поворотного механізіз.

Швидкострільність - 15 постр / хв. Противідкатні пристрої складалися з гідравлічного гальма відкату й гідропневматичного накатнику та розташовувалися з боків ствола: з правого боку - гальмо відкату, з лівого - накатник.

Для стрільби з гармати KwK 38 використовувалися унітарні постріли з бронебійними снарядами PzGr і PzGr 39 (маса 2,06 кг, початкова швидкість 685 м / с), підкаліберним PzGr 40 (0925 кг, 1050 м / с) і осколково-фугасними SprGr 38 ( 1.823 кг, 450 м / с). Боєкомплект танків цих модифікацій складався de 97 - 99 пострілів.

Бойові машини варіантів J-М озброювалися гарматою 5 cm KwK 39 L / 60 калібру 50 mm. Довжина ствола - 60 калібрів (3000 mm). Маса гармати 435 кг. Тип затвору, принцип дії напівавтоматики, противідкатні пристрої, спусковий механізм та багато інших вузлів були ідентичні гарматі KwK 38. Основна відмінність полягала у більшій довжині зарядної камори, пов'язаній із збільшенням з 288 до 420 мм довжини гільзи.

Для стрільби використовувалися постріли з бронебійними снарядами PzGr KwK 39 і PzGr 39 KwK 39 (маса 2,06 кг, початкова швидкість 835 м / с), підкалиберними PzGr 40 KwK 39 (0925 кг, 1190 м / с) і PzGr 40/1 KwK 39 (1,07 кг, 1130 м / с) і осколково-фугасними SprGr 38 KwK 39 (1,82 кг, 550 м / с). Число пострілів в боєкомплекті коливалося від 84 (Ausf J) до 92 (Ausf L і М).

Танки PzKpfw III Ausf N озброювалися гарматою 7,5 cm KwK 37 калібру 75 mm. Довжина ствола гармати - 24 калібри (1765,3 mm). Маса гармати - 490 кг. Вертикальна наводка - в межах від 10 ° до 20 °. Гармата мала вертикальний клиновий затвір та електроспуск. У її боєкомплект входили постріли із бронебійними снарядами KgrRotPz (маса 6,8 кг, початкова швидкість 385 м / с), кумулятивними Gr 38Н1 / А, Gr 38Н1 / В і Gr 38Н1 / С (4,44 ... 4,8 кг, 450 … 485 м / с), димовими NbGr (6,21 кг, 455 м / с) і осколково-фугасними (5,73 кг, 450 м / с). Боєкомплект гармати складався de 56 пострілів в танків, переобладнаних з Ausf L та 62 пострілів пострілів в танків, переобладнаних з Ausf L та 62 пострілів повобалид

У модифікацій А-G em 37-мм гарматою були спарені два кулемети MG-34 фірми «Рейнметалл-Борзіг» мурені два кулемети MG-34 фірми «Рейнметалл-Борзіг» мурені два кулемети MG-34 фірми «Рейнметалл-Борзіг» мурені два кулемети MG-34 фірми «Рейнметалл-Борзіг» мурені Третій кулемет MG-34 встановлювався в лобовому листі корпусу. Боєкомплект кулеметів складався з 4425 патронів.

В танків варіантів G-М із 50-мм гарматою був спарений тільки один кулемет MG-34. Другий розміщувався в лобовому бронелисті корпусу в кульовій установці Kugelblende 30 (Ausf Е-Н) або Kugelblende 30 (Ausf Е-Н) або Kugelblende). На командирських башточках танків варіантів L-N на спеціальному пристрої Fliegerbeschutzgerat 41 або 42 можна було встановити зенітний кулемет. Боєкомплект кулеметів на машинах з 50-мм гарматами коливався від 2700 до 4950 патронів.

Танки × 37-мм гарматами оснащувались монокулярними телескопічними прицілами TZF 5а, з 50-мм KwK 38 - TZF 5d, × 50-мм KwK 39 - TZF 5е. У танках Ausf N встановлювалися приціли TZF 5b. Всі ці приціли мали 2,4-кратне збільшення. Курсовий кулемет MG-34 оснащувався 1,8-кратним телескопічним прицілом KZF 2.

На танках встановлювалися двигуни «Майбах» HL 108TR, HL 120TR і HL 120TRM, 12-циліндрові, V-подібні (розвал циліндрів 60 °), карбюраторні, чотиритактні потужністю 250 к.с. (HL 108) і 300 к.с. (HL 120) при 3000 об / хв. Діаметри циліндрів - 100 та 165 mm. Хід поршня - 115 мм. Ступінь стиснення - 6.5. Робочий об'єм - 10 838 см ³ і 11 867 см ³. Всі двигуни мали однакову конструкцію.

Паливо - етилований бензин з октановим числом не нижче 74. У паливну систему танзин з октановим числом не нижче 74. У паливну систему танків Ausf А-D вимольбитибенківат гнківат гнкьбит гнкьбитит гнкібититит беколитититит дитититиритититититиолити300 Машини варіантів Е-N ​​мали один бензобак об'ємом 320 л, що розташовувався в кормовій бензобак об'ємом 320 л, що розташовувався в кормовій частині тавакий прваугині танкий првивогугвавані танко Витрата палива на 100 км при русі по шосе - 287 л. Подача палива примусова, за допомогою двох (у модифікацій G-N - трьох) паливних насогою двох (у модифікацій G-N - трьох) паливних насосів діатифраex насосів діаифраугомором. Карбюраторів - два, марки Solex 40 JFF II. Система охолодження - рідинна, з двома радіаторами та двома вентиляторами. Об'єм системи охолодження - 70 л. Трансмісія складалася з карданної передачі, головного фрикціону, коробки передач, механізмориберовититоворовор

На танках модифікацій А-С встановлювалися багатодисковий головний фрикціон та п'ятишвидкіракадкобероваковий. Машини Ausf D оснащувались шестишвидкісною коробкою передач. На машинах інших модифікацій використовувались трансмісії трьох типів:

- З шестишвидкісною механічною коробкою передач, сухим головним фрикціоном механічною коробкою передач, сухим головним фрикціоном механічно коробкою передач, сухим головним фрикціоном механічного мехгваталько уприваталік негвимитальном негавахальк негвимхать

- З шестишвидкісною механічною коробкою передач, сухим головним фрикціоном механічного управління та гідравлічним управлінням гальм

- З десятишвидкісною безвальною механічною коробкою передач та працюючим в маслі багатодисковим головним фрикціоном з преселекторним пневмогідравлічним управлінням та гідравлічним приводом гальм.

Вибір передачі проводився важелем селектора, розташованим праворуч від механіка-водія нацедкора. При зміні положення важеля нова передача не вмикалась, відкривалися лише ті чи інші клапани пневматичної системи - таким чином підготовлювали вмикання обраної передачі. У потрібний момент механік-водій вмикав передачу, натискаючи на педаль. Окрім десяти передач вперед, коробка з пневмогідравлічним преселекторним управлінням правататинням пралатататиним деравлічним преселекторним. Перемикання з переднього ходу на задній та вмикання нейтрального положення виконувалось задній та вмикання нейтрального положення виконувалось загволось загевось умагерось уагонувалось. Для вирівнювання кутових швидкостей шестерень в коробці було два центральних синхронізатори.

При механічному управлінні головний фрикціон вмикався звичайним способом - педаллю, з'єднаною із вижимною муфтою за допомогою тяги, а передачі - за допомогою куліси при вимкненому головному фрикціоні.

Передача моменту обертання з коробки передач до бортових передач проводилася правим та лівим одноступінчастими планетарними механізмами, змонтованими в один агрегат.

Ходова частина танків модифікації А складалась, щодо одного борту, з п'яти здвоєних обгумованих опорних котків великого діаметра, двох обгумованих підтримуючих котків, провідного колеса переднього розташування та напрямного колеса. Підвіска - індивідуальна, пружинна.

В танків Ausf В-D у ходову частину входило вісім здвоєних обгумованих опорних котків малого діаметра на борт, зблокованих попарно у чотири візки, підвішених на чверть-або напівеліптичних листових ресорах. Різниця між підвісками цих танків є головним чином у кількості та розташуванні ресор і амортизаз. Число підтримуючих котків збільшилась до трьох. Гусениця мала ширину 360 мм.

Починаючи з модифікації Е, ходова частина складалась з шести здвоєних обгумованих опорних котків діаметром 520 мм та трьох підтримуючих котків діаметром 310 мм.

Підвіска - індивідуальна, торсіонна. Особливостями підвіски були: кріплення нерухомого кінця торсіону спеціальним пальцем, що вставляється в кронштейн наявність напрямного пристрою, призначеного для розвантаження деталей підвіски від бічних зусиль наявність гідравлічних телескопічних амортизаторів на 1-м і 6-м опорних котках. Ведучі колеса переднього розташування мали два знімних зубчастих вінця по 21 зубу кожен. Зачеплення цівочне.

Гусениці сталеві, з 93-94 одногребневих траків кожна. Ширина гусениці коливалася de 360 ​​мм у машин модифікацій Е-G до 400 мм в пізніших версій. У осінньо-зимовий період могла використовуватися так звана «східна гусениця» Ostkette шириною 550 мм.

Електроустаткування було виконано по однодротовій схемі. Напруга 12 В. Джерела: генератори «Bosch» GQL 300 / 12-900RS36 потужністю 300 Вт (Ausf А-D і Ausf G), генератори «Бош» GTLN 700 / 12-1500 потужністю 300 Вт (Ausf А-D і Ausf G), бо «Бош» GTLN 700 / 12-1500 потужніс »GTL Вотужніт» GTL Вотужніт »Вотужніт» 700 GTL «GTL» 600 / 12-1500 потужністю 600 Вт (Ausf Н-N і Flammpanzer III два акумулятори «Бош» ємністю 105 а / ч.

Споживачі: електростартер (для ручного запуску двигуна використовувався механічний стартер інерційного типу), система запалювання, баштовий вентилятор (Ausf L-N), контрольні прилади, підсвічування прицілів, прилади звукової та світлової сигналізації, апаратура внутрішнього і зовнішнього освітлення, звуковий сигнал, спуск гармати. Всі танки PzKpfw III оснащувалися радіостанцією FuG 5, розміщеної над коробкою передач, ліворуч віральсь. Дальність дії - 6,4 км телефоном та 9,4 км телеграфом. Внутрішній зв'язок між членами екіпажу здійснювалася за допомогою ТПУ [що це?] та світлосигнального приладу.

Pz III використовувалися на всіх театрах військових дій - від Східного фронту до африканської пустелі, всюди користуючись любов'ю німецьких танкістів. Зручності, створені для роботи екіпажу, можна було вважати взірцем для наслідування. Їх не мав жоден радянський, англійський чи американський танк того часу. Прекрасні прилади спостереження та прицілювання дозволяли PzKpfw III успішно боротися з потужнішими Т-34, КВ-1 та Matilda в тих випадках, коли останні не встигали його виявити.

Озброєння танкових дивізій було різноманітним, тому що кожна дивізія комплектувалася по-різном. У 1939—1942 роках вони мали у своєму складі легкі танки Pz.I, Pz.II, чеські Pz.35 (t), Pzв.38 (t), серееднедноские Pzікьтивитивикь летилитивитилькиеникиновокилевитивитилькитинеднекилетинедней лет , бронетранспортери: легкі Sd Kfz 250 і середні Sd Kfz 251, бронеавтомобілі SdKfz 234/2 Schwerer Panzerspähwagen «Puma» та ін Командирські танки озброювалися тільки кулеметами, стволи гармат були бутафорськими. З кінця 1940 року при реорганізації танкових дивізій основною машиною легкої танкової роти став Pz-III (17 Pz-III та 5 Pz-II в кожній), а середній - Pz-IV (14 штук та 5 Pz-II). Особисте озброєння танкістів вермахту: пістолет-кулемет MP 40, пістолет Walther P38, або Parabellum P08, гранати (гранати) (гранати).

Камуфляж Редагувати

Panzer III було пофарбовано у стандартний німецький сірий колір «Panzer Grau». Але наростання обґрунтованого невдоволення темно-сірим забарвленням в середовищі фронтовиків порушило питання про необхідність нової системи камуфляжу для фарбування бойових і транспортних машин. Теоретична посилка про те, що техніка буде ховатися в тіні дерев і будівель, на практиці зазалал. На Східному фронті німецьким водіям тижнями доводилося рухатися відкритими просторами й дрібноліссям, де темно-сірий колір надто контрастував з фоном, було розроблено новий темно-зелений камуфляж, яким фарбували останні партії Panzer III.


Подпишитесь, чтобы загрузить PzKpfw III Ausf J1

O Panzerkampfwagen III, comumente conhecido como Panzer III, foi um tanque médio desenvolvido na década de 1930 pela Alemanha e foi amplamente utilizado na Segunda Guerra Mundial.
A designação oficial de munição alemã era Sd.Kfz. 141. O objetivo era lutar contra outros veículos blindados de combate e servir ao lado e apoiar um Panzer IV semelhante, originalmente projetado para o apoio da infantaria. No entanto, como os alemães enfrentaram o formidável T-34, canhões antitanque mais potentes foram necessários, e como o Panzer IV tinha mais potencial de desenvolvimento com um anel de torre maior, ele foi redesenhado para montar o canhão KwK 40 de 7,5 cm de cano longo .
O Panzer III efetivamente trocou de papéis com o Panzer IV, a partir de 1942 a última versão do Panzer III montava o KwK 37 L / 24 de 7,5 cm que era mais adequado para o suporte de infantaria. Foi usado nas campanhas alemãs na Polônia, na França, na União Soviética e no Norte da África. Muitos ainda estavam em serviço de combate contra as forças aliadas ocidentais em 1944-1945: em Anzio, na Itália, na Normandia, e na Operação Market Garden, na Holanda. Um número considerável de Panzer IIIs também permaneceu como reserva blindada na Noruega ocupada pelos alemães e alguns entraram em ação, ao lado dos Panzer IVs, na Guerra da Lapônia contra a Finlândia no outono de 1944.

Tanto na campanha polonesa quanto na francesa, o Panzer III formou uma pequena parte das forças blindadas alemãs. Apenas algumas centenas de Panzer III Ausf. Quanto aos Fs estavam disponíveis nessas duas campanhas, com a maioria deles armados com o canhão principal de 37 milímetros (1,46 pol.). Eles eram os melhores tanques médios disponíveis para os militares alemães na época.

A produção do Panzer III cessou em 1943. No entanto, o chassi capaz do Panzer III forneceu cascos para o canhão de assalto Sturmgeschutz III até o final da guerra.

Panzer III Ausf. J é a variante mais comum do Panzer III, que serviu no Norte da África e na Frente Oriental. A blindagem dianteira do casco e da torre aumentou para uma placa sólida de 50 mm. Alguns foram produzidos com 5 cm KwK 39 L / 60 canhão (J1) e posteriormente redesignado Ausf. eu


Камуфляж, тактичні та розпізнавальні знаки [ред. | ред. код]

Камуфляж [ред. | ред. код]

Panzer III було пофарбовано у стандартний німецький сірий колір «Panzer Grau». Але наростання обґрунтованого невдоволення темно-сірим забарвленням в середовищі фронтовиків порушило питання про необхідність нової системи камуфляжу для фарбування бойових і транспортних машин. Теоретична посилка про те, що техніка буде ховатися в тіні дерев і будівель, на практиці зазалаль. На Східному фронті німецьким водіям тижнями доводилося рухатися відкритими просторами й дрібноліссям, де темно-сірий колір надто контрастував з фоном, було розроблено новий темно-зелений камуфляж, яким фарбували останні партії Panzer III.


Assista o vídeo: . III - Смешнявка - Гайд